Чому плюшеві іграшки є вічними супутниками для дітей будь-якого віку?

Наука про комфорт: як плюшеві іграшки сприяють емоційній регуляції в різних вікових групах

Перехідні об’єкти та рання емоційна регуляція в немовлят

М’які іграшки-тваринки відіграють дуже важливу роль у ранньому дитячому розвитку, виступаючи предметами комфорту, коли немовлята переживають тривогу розділення або потребують заспокоєння в складних ситуаціях. Дитячі психологи відзначають, що ці м’які друзі допомагають формувати емоційну стійкість. Дослідження, опубліковане в журналі Early Childhood Behavior Journal, показало, що малюки, які тримають свої плюшеві іграшки, заспокоюються приблизно на 40 % швидше після збудження, ніж діти, які не мають чогось, за що можна було б обійняти. Фізичний контакт забезпечує відчуття безпеки, що дозволяє немовлятам досліджувати світ самостійно, одночасно почуваючись емоційно зв’язаними з мамою чи татом. Багато батьків особисто спостерігають цей ефект: їхні діти стають самовпевненішими, коли їхня улюблена іграшка завжди поруч.

Нейробіологічні переваги: вивільнення окситоцину під впливом дотику та зниження рівня стресу

Коли люди торкаються плюшевих іграшок, їхні мозки справді реагують таким чином, який ми можемо виміряти через зміни в хімічному складі організму. М’які матеріали стимулюють організм до виділення окситоцину — гормону, який часто називають «гормоном кохання», оскільки він сприяє емоційному зв’язку та зменшенню рівня стресу. Дослідження, опубліковане в журналі Journal of Behavioral Neuroscience у 2022 році, показало, що обіймання таких іграшок підвищує рівень окситоцину в середньому на 31 % вже через 15 хвилин після початку взаємодії з ними. Саме тому діти й дорослі однаково часто хапають плюшевих тварин, коли відчувають тривогу або перевантаження. Просте проведення руками по поверхні штучного хутра, як правило, зменшує частоту серцевих скорочень на 11–18 ударів на хвилину. Для будь-кого, хто переживає стресові ситуації, цей простий жест стає наче вбудованим засобом заспокоєння, який завжди під рукою.

Плюшеві іграшки як каталізатори розвитку соціально-емоційних навичок

Уявна гра та розвиток наративних навичок у ранньому дитинстві

М’які іграшки-плюшеві тваринки насправді спонукають дітей створювати історії, що сприяють розвитку їхніх мовних здібностей, когнітивних здібностей та важливих навичок мислення, які ми називаємо виконавчими функціями. Діти часто вигадують цілі світи, у яких їхні плюшеві іграшки виступають у ролях у складних історіях, які вони розповідають собі вголос, надаючи кожному персонажу різні бажання й визначаючи, як вирішувати виникаючі проблеми. Коли малюки займаються таким видом уявної гри, вони природним чином розширюють свій словниковий запас, одночасно навчаючись мислити поетапно, пам’ятати, що відбувалося раніше, і розуміти, чому речі відбуваються саме так, а не інакше. Привабливість цих відкритих ігор полягає в тому, що діти стикаються з усілякими вигаданими викликами під час їхнього проходження, що навчає їх адаптовуватися під час вирішення проблем і чітко висловлювати себе. Ці навички безумовно переносяться й у навчальну діяльність, і в покращення взаємин з іншими дітьми.

Формування емпатії та вміння брати чужу точку зору через рольову гру з плюшевими іграшками

Діти вчаться розуміти емоції завдяки своїм м’яким іграшкам та плюшевим тваринам. Коли малюки грають у ігри, у яких вони заспокоюють «сумного» плюшевого ведмедика або намагаються допомогти двом плюшевим персонажам припинити сваритися, вони насправді вдосконалюють важливі навички. Вони починають помічати, коли щось не так, розуміти мову тіла та пробувати різні способи емоційної відповіді. Усе це відбувається в безпечному середовищі, де немає справжнього тиску чи ризиків. Те, що відбувається під час таких ігрових сесій, сприяє формуванню нейронних зв’язків у мозку, пов’язаних із розумінням почуттів інших людей та сприйняттям речей з різних точок зору. Дослідження, опубліковані в журналі Child Development Perspectives у 2021 році, показали, що діти, які грають із плюшевими іграшками саме таким чином, демонструють приблизно на 30 відсотків кращу емоційну свідомість під час спілкування з іншими дітьми.

Поза дитинством: тривала роль плюшевих іграшок у ностальгії та психологічному благополуччі дорослих

Іграшки-плюшеві тваринки — це не просто речі, від яких люди відмовляються, стаючи дорослими. За даними деяких досліджень, багато дорослих справді зберігають своїх плюшевих друзів із дитинства. І цифри тут досить вражаючі: приблизно 44 % людей зберігають цих старих друзів, а майже третина спить з ними щоніч, про що повідомляє видання The Guardian. Чому так відбувається? Справа в тому, що торкання знайомих форм і текстур пробуджує приємні спогади, особливо в складні життєві моменти. Вчені встановили, що дотик до м’яких іграшок зменшує рівень гормонів стресу й одночасно стимулює виділення «гормонів щастя» в мозку, що й пояснює, чому так багато людей знаходять у них підтримку. Цей ефект підтвердили дослідники з Університету ВУ в Амстердамі. Проте ці іграшки роблять набагато більше, ніж просто заспокоюють нерви. Вони діють наче маленькі машини часу, з’єднуючи дорослу людину з її молодшим «Я» у світі, де ніхто не судить. Коли все здається непереборним, проведення пальцями по тканині улюбленої плюшевої іграшки повертає людину прямо в теперішній момент, перетворюючи те, що може здатися дитячим, на науково обґрунтований інструмент для підтримки психічного здоров’я сьогодні.

ЧаП

Чому іграшки-плюшеві тваринки допомагають у регуляції емоцій?

Плюшеві іграшки сприяють регуляції емоцій, забезпечуючи фізичний комфорт, стимулюючи виділення окситоцину та зменшуючи рівень стресу, що допомагає людям відчувати себе більш захищеними й урівноваженими.

Чи корисні плюшеві іграшки лише для дітей?

Ні, плюшеві іграшки корисні для людей будь-якого віку. Вони сприяють розвитку уявної гри та соціальних навичок у дітей, а також забезпечують засоби зняття стресу й психологічного комфорту для дорослих.

Чи може гра з плюшевими іграшками покращити соціально-емоційні навички дітей?

Так, гра з плюшевими іграшками сприяє розвитку у дітей емпатії, здатності брати до уваги чужу точку зору та свідомості власних емоцій — ключових компонентів соціально-емоційних навичок.